Українська мова English language

Біологічні особливості культури

Морфологічна характеристика

Суниця – багаторічна трав’яниста рослина. Надземну частину утворюють стебла, листя, сланкі пагони (вуси), плодові утворення. Коренева частина складається з коренів та кореневищ.

Стебла. Кущ суниці не має центрального стебла. Нові прирости утворюються з бічних пазушних бруньок верхньої частини стебел, які являють собою вкорочені пагони-ріжки. Сформовані стебла-ріжки у свою чергу також розгалужуються, утворюючи кущ. На кожному ріжку наприкінці вегетації формується верхівкова генеративна брунька. Кущ суниці залежно від сорту та умов вирощування формує 6-25 ріжків і більше.

Коренева система. Підземна частина являє собою коротке і розгалужене кореневище, що є підземним стеблом, та мичкуваті корені. На кореневищі є сплячі бруньки, що утворилися в пазухах листків стебла. З цих бруньок виростають нові надземні органи, а в їхній основі утворюється нова коренева система з більш поверхневим розміщенням. Коренева система розгалужена і мичкувата. Розміщується вона в основному на глибині до 30 см, і хоча окремі корені проникають до 100-120 см. Ростуть корені упродовж усього вегетаційного періоду. Особливо інтенсивно вони ростуть навесні, а влітку й восени ріст коренів дещо сповільнюється.

Сланкі пагони (вуса). З нижніх бруньок стебла відростають сланкі пагони. Їх ріст починається ще під час цвітіння суниці. Масове утворення вусів припадає на другу половину вегетації. Кожен сланкий пагін має колінця. На парних колінцях (2,4,6 і т.д.) утворюються молоді рослини, які вкорінюються. Залежно від сорту, погодних умов, поживного режиму та зволоженості грунту одна маточна рослина може утворювати до 15-20 вусів і більше, на яких може укоренитись 60-80 розеток.


Відношення до умов навколишнього середовища

Грунти. Суниця росте і добре плодоносить на чорноземах, сірих лісових, дерново-підзолистих грунтах середньої щільності. Оптимальним є легкосуглинковий і супіщаний механічний склад, що забезпечує добру аерацію кореневої системи та достатню водоутримуючу здатність. Рекомендується уникати важких глинистих грунтів – в умовах підвищеної вологості і поганого доступу повітря рослини більш сприйнятливі до хвороб кореневої системи.

Рослини суниці краще ростуть і плодоносять в умовах слабкокислої реакції ґрунтового розчину (рН в межах 5.8-6,2). Глибина залягання підгрунтових вод на полях, що відводяться під насадження суниці повинна бути не менше 60-80 см від поверхні грунту.

Режим зволоження. Високі й сталі врожаї суниці одержують лише за умови рівномірного забезпечення грунту вологою на глибині розміщення основної маси кореневої системи – 0 - 40 см. Навіть за умови випадання дощів , суниця потребує поливів у фазах цвітіння, формування врожаю, збирання ягід та диференціації бруньок.

Зимостійкість та морозостійкість. Морозостійкість рослин суниці перш за все залежить від сорту, що вирощується. Суниця успішно витримує низькі температури за наявності снігового покриву взимку. Коли ж снігу немає, при температурі нижче мінус 12-16?С рослини частково підмерзають або повністю гинуть. Однак рослини, які були в достатній кількості забезпечені елементами живлення, вологою, не послаблені хворобами і шкідниками на протязі вегетаційного періоду, перезимовують краще.

Весняні заморозки під час цвітіння пошкоджують квітки, що розпустилися і навіть бутони. При температурі мінус 1,1?С на рівні рослин спостерігається незначне пошкодження, а при мінус 3,3?С – значне пошкодження квітки. Повна загибель маточки відбувається при зниженні температури до мінус 10?С, пилку – при мінус 5?С і бутонів при мінус 4?С. Найбільше пошкодження спостерігається, коли низька температура тримається декілька годин. Зазвичай першими пошкоджуються квітки, що розкрилися і добре розвинені бутони.

В додатку приведені критичні температури для рослин суниці у різних фазах розвитку.

 
 
Сайт разработан в студии Web-Relax